• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Літературна вітальня

Вистава "Червона шапочка"

Всі ми родом з дитинства, а воно у нас насамперед асоціюється із загадковою казкою, яка веде у чарівну країну мрій. Мабуть, на Землі немає людини, яка б не любила казок. Адже вони з раннього дитинства прищеплюють любов дитини до літератури, розширюють її кругозір і збагачують словниковий запас. Через казку діти отримують уявлення про життя людей та тварин.

Як і в усіх щасливих казках, «Червона Шапочка» змушує малечу повірити в людську доброту, торжество справедливості, щирість та дитячу безпосередність.

21 березня 2019 року в актовій залі школи учні початкових класів із захопленням спостерігали за новими пригодами Червоної Шапочки у казковому лісі, за її зустрічами із звірятками.

Стару казку переказали на новий лад учні 6-А класу, учасники театрального гуртка, під керівництвом вчителя української мови та літератури Кравцової Н.М. Усі артисти були неповторні у своїй ролі.


Вистава "Трагедія та покликання Шевченкового кохання"

Довгий час побутувала думка, що Тарас Шевченко і кохання — речі несумісні. Молодий столичний художник і поет, бажаний гість на балах і в аристократичних салонах, любитель театральних вистав і музики — Тарас Шевченко кохав і був коханим! 22 роки кріпацтва і 10 років солдатчини скалічили його особисте життя. Він попадав в химерний любовний трикутник, над ним тяжів меч нерозділеної любові, він кохав без взаємності і дозволяв себе кохати, впадав у розпач і все життя мріяв про сімейний достаток, власну хату і вишневий садок.

Всю цю атмосферу і почуття Т.Г.Шевченка відтворили члени драматичного гуртка у виставі. Креативно ролі зіграли Лазарчик Єва та Лазарчик Гнат (3-А клас), Корчевна Катерина, Щербань Ірина, Шарига Вікторія, Семенюк Анастасія(9-А клас), Коваль Олександр (10 клас). Всі присутні їм аплодували за гарну гру.

/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0400.png/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0402.JPG/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0410.JPG/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0418.JPG/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0429.JPG/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0433.png/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0436.JPG/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0444.JPG/Files/images/vistava_pro_kohannya_shevchenka/DSC_0454.JPG

Вистава "Наймичка" (за однойменним твором Т.Г. Шевченка)

У всякого своя доля… В Ганни доля зла і недобра: крадена і втрачена любов, слава “покритки”, зневага оточуючих, відречення близьких. Вона - наймичка в чужій хаті і при чужих людях… Та вона - щаслива, бо їй доля подарувала сина Марка. Вона - мати…

Мати - наймичка. Ця вистава про велику материнську любов, що не знає меж. Ці почуття героїв намагалися відтворити у п’єсі учні 7 класу – члени драматичного гуртка( керівник Кравцова Н.М.). Майстерно зіграли ролі Дідоренко Анастасія, Гапонюк Олександр,Хохлова Ксенія, Полторак Олександр,Чиботар Софія.

/Files/images/vistava_naymichka/DSC_035цц8.png/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0360в.png/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0363.JPG/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0367.JPG/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0368.JPG/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0372.JPG/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0375.JPG/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0387.JPG/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0393.JPG/Files/images/vistava_naymichka/DSC_0397.JPG

Флешмоб - читання твору Т.Г. Шевченка "Думи мої, думи мої"

В історії завжди залишаться імена, які з гордістю вимовляє людство, до яких належить й ім’я геніального сина нашого народу, великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню Україні. І сьогодні, живучи у вільній незалежній державі, ми з гордістю згадуємо Великого Кобзаря.

В цьому році 9 березня відзначалася 205-а річниця від дня народження Тараса Шевченка – видатного поета, художника, митця, якого знають і шанують у всьому світі. У всіх містах та селах країни проходили урочисті заходи. В нашій школі були проведені конкурси, вікторини,літературна вітальня «Тарасовими шляхами».

Оригінально був проведений флешмоб – читання одного твору Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої», якому вже 180 років.

В цьому заході взяли активну участь учителі та учні школи - справжні поціновувачі Шевченківської поезії.

ФЛЕШМОБ (відео). wym-1557825593114

/Files/images/fleshmob_12_bereznya_2019/P1040675.JPG/Files/images/fleshmob_12_bereznya_2019/P1040686.JPG/Files/images/fleshmob_12_bereznya_2019/P1040708.JPG/Files/images/fleshmob_12_bereznya_2019/P1040712.JPG

"Тарасовими стежками"

Тарас Григорович Шевченко засвітив свою зірку. І сяяла вона ясно.

Саме тому сьогодні героєм літературної вітальні є великий український поет Т.Г. Шевченко. День народження і день смерті його стоять поряд - 9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу. З портрета він немов дивиться на нас завжди уважно, лагідно і сумно. Це він написав "Заповіт"; "Реве та стогне Дніпр широкий"; "Садок вишневий коло хати", багато пісень і віршів.

Творчість Т.Г. Шевченка шанують усі люди на землі... Так М. Рильський писав про великого письменника:

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами,

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля яку скропив Тарас

Дрібними росами - сльозами.

Перед дітьми на партах лежать "Кобзарі". Діти відкрили сторінки цієї дивної книги, захоплюються поетичним словом її автора. Сьогодні ми в котрий раз вшановуємо пам'ять геніального поета. Учні читають його твори, які підготували. Намагаються передати почуття автора, щирість його душі.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриляє!

Ми знову і знову припадаємо до живлющих джерел поезії Т. Шевченка, черпаючи у ній наснагу для своєї духовності. І кожен з нас несе до корзини не просто квітку, але й живу любов й повагу до Кобзаря.

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові

Тебе пом'янули

І народи Вкраїни

Заповітів священних

Твоїх не забули.

/Files/images/lteraturna_vtalnya_shevchenko/P1040737.JPG/Files/images/lteraturna_vtalnya_shevchenko/P1040739.JPG/Files/images/lteraturna_vtalnya_shevchenko/P1040740.JPG/Files/images/lteraturna_vtalnya_shevchenko/P1040744.JPG/Files/images/lteraturna_vtalnya_shevchenko/P1040742.JPG/Files/images/lteraturna_vtalnya_shevchenko/P1040747.JPG

"Я в серці маю те, що не вмирає!"

З нагоди Дня народження видатної української письменниці, поетеси, перекладача, громадської діячки Лесі Українки 25 лютого було проведено засідання літературної вітальні під девізом «Я в серці маю те, що не вмирає!»

Учитель Кравцова Н.М. відкрила це зібрання палкими словами поетеси:

«Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепер весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!»

Учні підготували цікаві факти з життя Лесі Українки.

Їй судилось прожити лише 42 роки, та вона поспішала творити, утверджуватись і жити, про неї важко говорити у минулому часі, бо її твори актуальні і сьогодні. Вони сильні, пройняті емоціями, живі і актуальні. Діти з особливим інтересом читали вірші поетеси.

Вірші Лесі Українки – це джерело невичерпної мудрості та незламної сили духу. У своїх поезіях Леся Українка, попри важку хворобу, ніколи не нарікала на свою долю, а продовжувала боротися. Зібрані для нас найкращі твори поетеси в 12 томах.

/Files/images/lteraturna_vtalnya/P1040519.JPG/Files/images/lteraturna_vtalnya/P1040517.JPG

«Живе лиш той, хто не живе для себе»

« Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» - такими словами розпочалася літературна вітальня, присвячена Василеві Симоненку. Про життєву дорогу та творчість відомого українського поета учням розповіла вчитель української мови та літератури Кравцова Надія Миколаївна. Діти з інтересом слухали цікаві факти про дитячі та юнацькі роки Василя Симоненка. Ось деякі з них: « П'ять класів Василько закінчив у Біївцях, а решту - у сусідніх селах Єнківці і Тарандинці. А це... 9 кілометрів лише в один кінець. Повоєнні зими були люті та сніжні. А пальто у Василька -пошарпане, а чоботи - діряві... Проте ніколи, ні разу він не запізнився на урок. Коли учителі запитували хлопця, чи не важко йому, то він весело відповідав: "Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як вертаюся, то всі пісні переспіваю". Зі спогадів учительки математики Тарандинцівської школи Уляни Демченко: "...Якось зарядила хуртовина. В такі дні наша школа затихала, бо підвозу ж тоді не було... І раптом на шкільному порозі з'явилася снігова баба. Це з усіх чужосельців до школи прийшов лише Василь.На уроках він був серйозний — аж занадто. У класі виділявся, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень". Зі спогадів директора цієї школи Федора Барабаша: "Якось був вечір зустрічі з нашими колишніми випускниками. Василь, прочитав там власний вірш, у якому було і привітання гостям, і подяка вчителям, і любов до школи. Вірш так збентежив усіх, що вони змусили хлопчину прочитати його ще раз".Закінчивши школу-десятирічку із золотою медаллю, Василь 1952 року вступає на факультет журналістики Київського університету.»

Учні дізнались про те, що Олесь Гончар назвав поета "витязем молодої української поезії". Потім декілька учнів читали вірші та уривки з казок Василя Симоненка.

/Files/images/lteraturna_vtalnya/SAM_3345.JPG/Files/images/lteraturna_vtalnya/SAM_3350.JPG/Files/images/lteraturna_vtalnya/SAM_3348.JPG

Земле моя українська

На білому світі є різні країни,
Де ріки, ліси і лани...

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть...
а тільки одну Батьківщину ми маєм...

Її Україною звуть.

Цими поетичними рядками була відкрита літературна вітальня на тему «Земле моя українська». Україна – це прекрасна, чудова земля, яка розкинулась на сотні кілометрів із заходу на схід та з півночі на південь. На такій великій території маємо розкішну природу: тут є і гори, і низовини, і височини, і балки, і яри, і багато-багато великих та малих річок .У культурі та побуті українського народу зберігаються певні територіальні особливості, що зумовлені характером історичного розвитку окремих районів країни, природничо-географічними умова­ми, взаємозв’язками з іншими народами. Слід відмітити, що всі регіони, славлять­ся видатними діячами,поетами та письменниками, а також своїми народними звичаями, традиціями та піснями. З такою цікавою та корисною інформацією присутніх познайомили вчитель української мови та літератури Кравцова Надія Миколаївна та учні 6,7,9 класів. Діти були активні: вони читали вірші,співали пісні, брали участь у вікторинах.

/Files/images/DSC_0658.JPG/Files/images/DSC_0666а.JPG/Files/images/DSC_0671а.JPG/Files/images/DSC_0687а.JPG/Files/images/DSC_0682а.JPG/Files/images/DSC_0685.JPG/Files/images/DSC_0692.JPG/Files/images/DSC_0705.JPG

Тема голодомору у творчості українських письменників.

Пам'ять - нескінченна книга, у яку зафіксовано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок художніх творів таких, що читаєш і здригаєшся від жаху. Особливо вражають ті, де викарбовано слова про голод.

Цей сніг, як сон, прийшов - розтане, Здимить і в хмару перейде... Весна. Село лежить в тумані, Голодний рік, голодний день. Голодний рік! Жорстокий світе! Дай хоч надію для живих. Весна. І сонце ловлять діти, Що дзвінко скрапує із стріх.

Тема голодомору є актуальною і болючою протягом багатьох років. Чимало письменників висвітлювало її, вона відгукувалася у їхніх душах гірким болем, а вони виливали його на папір. Тему голодомору порушували Юрій Клен - поема "Прокляті роки", "Україна", "Попіл імперії"; Михайло Стельмах - "Чотири броди"; Євген Гуцало - "Голодомор"; Микола Рудченко - "Хрест"; Федір Потушняк - "Голод" тощо.

Першим твором про ці страшні роки, написаним безпосередньо у 1933 році, став роман Уласа Самчука "Марія". Головна героїня роману Марія символізує трагічну постать матері України, яка теж втрачає своїх дітей у роки голодомору.

Неймовірно точно і детально зображує народне лихо років голодомору Василь Барка у романі "Жовтий князь". "Я думаю, що це таке нещастя велике. І в цьому такий великий злочин проти українського народу... Але я не був певний, що серед українських письменників знайдеться той, хто б подав такі страшні свідчення. Тож я відчув, що це мій обов'язок", - писав Василь Барка.

Про ці та інші твори українських письменників ішла мова під час літературної вітальні, яку організувала учитель української мови та літератури Кравцова Надія Миколаївна. Вона підкреслила, що у художніх творах відображена вся історія нашого народу, навіть ті сторінки, які не дуже хочеться згадувати. Українські письменники наголошують, що народ, який не пам'ятає своєї історії, приречений повторювати трагічні помилки знову і знову. Ми не можемо вирвати жодної сторінки із книги буття народу. Невідомо, що принесе нам завтрашній день, але пам'ятаймо, що минуле - це застереження на майбутнє.

/Files/images/DSC_0647а.JPG/Files/images/DSC_0653.JPG/Files/images/DSC_0655.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 93